Завдання

Удруге за останній тиждень пролітаючи над лісовим табором, ватажок шайки розбійників задумався про своє важке життя. Спочатку доля звела його банду з двійкою героїчних заклинателів, а сьогодні… сьогодні до них навідалася богиня війни у червоних весільних шатах.

Повернись живим тут. | Госпітальєри тут. | Благодійний фонд Сергія Притули тут.

Русоріз тут. | Шахедоріз тут.

Удруге за останній тиждень пролітаючи над лісовим табором, ватажок шайки розбійників задумався про своє важке життя. Спочатку доля звела його банду з двійкою героїчних заклинателів, а сьогодні… сьогодні до них навідалася богиня війни у червоних весільних шатах.

Коли ватажок розбійників милістю непроханої гості приземлився, вона чомусь низьким чоловічим голосом поцікавилася, чи не бачив він двох телепнів. Один дуже красивий хлопець, настільки, що аж дратує. Інша людина була дівчиною, яка сміялася срібним сміхом. Звичайно, богиня війни у червоних шатах говорила не так м’яко, але ватажок розбійників заради збереження власної голови вирішив сприймати все саме так.

Звісно, він бачив. Звісно, він розповів, що вони тут зробили. Звісно, він сказав, куди вони пішли.

– Тц, вирішили втекти, коли на носі найважливіше, – сказала богиня війни у червоних шатах низьким чоловічим голосом.

Після чого ватажка розбійників кудись потягли. Через деякий час вони опинилися в місті і його передали варті. Ватажок розбійників ще ніколи не був настільки щасливим. Нарешті він звільниться від цих божев… добрих людей. Так! Саме так! Добрих людей!

Варта приголомшено провела поглядом богиню в червоних шатах. Ватажок розбійників розумів їхні почуття. Богиня була неймовірно красивою, однак низький чоловічий голос зовсім не в’язався з цією ніжною красою. Такий контраст справді приголомшував.

Тож двоє вартових і один ватажок розбійників зачарованими поглядами дивилися у спину богині війни в червоних шатах. Та, ніби втілення самої помсти, швидкими кроками наближалася до найрозкішнішого чайного будиночка в місті.

Однак перш ніж перейти до того, що станеться далі, потрібно дещо розповісти. Наприклад, про богиню війни у червоних шатах. Насправді це була не богиня. Навіть не жінка. Це був молодий заклинатель, якому довелося переодягнутися у весільне вбрання, щоб спіймати злого духа. Щойно він виконав завдання, як до нього прилетів вісник від наставника – саме це послання примусило його негайно, не переодягаючись, зірватися з місця.

Чому? Бо йому потрібно знайти двох телепнів, якщо він хоче зберегти свою колекцію. Свою віддушину! Свою крихітну радість! Якщо Мін Фань – а саме так звали бідолашного молодого заклинателя – не знайде Лво Бінхе і Нін Їн’їн, йому доведеться попрощатися зі своєю колекцією романів! Цього не можна допустити!

Двоє заклинателів, які вирішили перепочити, навіть не здогадувалися, що на них чекає, і мирно пили чай у тому самому розкішному чайному будиночку, до якого наближалася «богиня війни в червоних шатах».

Закінчивши завдання і пославши молодших учнів назад на вершину, Лво Бінхе і Нін Їн’їн вирішили розслабитися. І, можливо, вони хотіли уникнути чергової бійки з учнями з сусідньої вершини. Точніше, хотів Лво Бінхе, бо саме йому доводилося битися з усіма грубіянами вершини Бай Джань. Тож він втомився. Дуже втомився. І хотів відпочити. Наставник якось з цим розбереться.

Але, схоже, основна сила вершини забула, хто такий Шень Цінцьов. Їхній наставник завжди мав туз у рукаві. І цей туз…

– О, А-Лво, дивися, наречена!

– Гм? Ти про що? – запитав Лво Бінхе й озирнувся, щоб подивитися туди, куди вказувала Нін Їн’їн.

Там справді була людина у червоному ханьфу. Але Лво Бінхе не подумав, що це наречена. Йому здалося, що на землю зійшла розлючена богиня війни.

– Лво. Бін. Хе. Нін. Їн. Їн! – прогриміла «богиня війни» низьким чоловічим голосом.

– Шисьон… – перелякано прошепотіла Нін Їн’їн.

– Шисьон, – приречено погодився Лво Бінхе.

На вершині всі знали, друга людина, яку потрібно боятися після наставника, це не Лво Бінхе, а Мін Фань – головний учень.

– Відпочили? – загрозливо-лагідним голосом запитав шисьон молодших заклинателів.

– Так, – в один голос відповіли вони.

– Платіть за чай і ідіть за мною, – все тим же загрозливо-лагідним голосом продовжив Мін Фань.

– Так, – знову хором відповіли вони.

Звичайно, вони заплатили. І, звичайно, вони пішли за шисьоном. Ці двоє любили життя і не хотіли помирати молодими.

Мін Фань орендував дві кімнати в таверні. Але зібралися вони в одній. Хоча у Лво Бінхе і Нін Їн’їн не було вибору. Спочатку їм доведеться пережити прочуханку від шисьона.

– Отже, ви виконали завдання, молодці. Подбали про молодших учнів. Теж молодці. І вирішили втекти перед поєдинками з Бай Джань. Дуже, дуже нерозумне рішення, Лво Бінхе.

– Мені дуже шкода! – відповів той, розпластавшись по підлозі.

– Мені теж дуже шкода! – сказала Нін Їн’їн у тій самій позі.

– О, справді? – лагідним тоном сказав Мін Фань і дві розпластані на підлозі фігури здригнулися. Найгірше було, коли шисьон говорив лагідним тоном. – Сумніваюся, що з наставником це спрацює. Він дуже чекав на цю можливість. І ви мало все не зірвали…

– Нам дуже, дуже шкода! – в один голос сказали шиді і шимей.

– Хм. Отже, як ви плануєте вибачатися перед наставником?

– Е… – дуже розумно протягнув Лво Бінхе.

– Ну… – пробурмотіла Нін Їн’їн.

– Ясно. Ви не подумали про це. Як добре, що у вас є я, правда?

– Так, шисьоне! – в один голос відповіли вони. Ці двоє знали, якщо була така атмосфера, щоб не сказав шисьон, потрібно погоджуватися. Інакше на них чекали проблеми.

– Молодці, молодці. Отже, Нін Їн’їн ти зараз же ідеш шукати віяло. Вишукане, не надто яскраве і не надто темне. Не схоже на жодне з тих, що є у наставника. Зрозуміло?

– Так! – відповіла все ще розпластана на підлозі Нін Їн’їн.

– Добре. Крім віяла, потрібно знайти якісь місцеві ласощі. Бо ви не втекли розважатися, а відправилися шукати сувеніри для наставника, правда ж?

– Так! – в один голос відповіли шиді і шимей.

– Чудово. Можеш іти, Нін Їн’їн.

– Га? А, так… – вона піднялася і поглянула на товариша по нещастю. – Шисьоне, а як же тоді А-Л… Лво-шиді?

Мін Фань лагідно їй усміхнувся. Нін Їн’їн голосно ковтнула: ой!

– Іди швиденько. Завтра ми маємо повернутися до ордену, ви ж пам’ятаєте, що поєдинки післязавтра, правда?

– Так… – відповіли шиді і шимей в один голос.

– Тож іди, Нін Їн’їн, іди. Чи ти теж хочеш отримати покарання? – з дуже лагідною усмішкою запитав Мін Фань.

– Ця учениця зрозуміла! Ця учениця негайно іде шукати для наставника віяло і ласощі! – з поклоном сказала Нін Їн’їн.

– Розумна дівчинка. Іди.

Нін Їн’їн швидко втекла.

Погляд Мін Фань упав на розпластаного на землі Лво Бінхе.

– Піднімайся і йди сюди.

– Так, шисьоне, – сказав Лво Бінхе. Він встав і підійшов до Мін Фаня, що сидів на ліжку. – Яким буде моє покарання?

Зітхнувши, Мін Фань сказав:

– Я тебе відшльопаю, як шкодливу дитину.

***

Нін Їн’їн глянула на обличчя Лво Бінхе. Її шиді аж світився від задоволення. Підозріло. Нін Їн’їн подивилася на шисьона. Мін Фань уже був одягнутий як учень вершини Цін Дзін. Обличчя шисьона було спокійним. Але іноді на його губах з’являлася усмішка, яку Нін Їн’їн не могла зрозуміти. Дуже підозріло.

– А-Лво, А-Лво, яке в тебе було покарання? – прошепотіла Нін Їн’їн.

Шиді повернув до неї сяюче обличчя.

– Шидзє справді хоче знати?

Нін Їн’їн на мить задумалася – і похитала головою. Ні, вона не хоче знати. Вона абсолютно не хоче…

– Ви двоє, швидше. Нам потрібно вибрати сувеніри і сьогодні ж повернутися до ордену. Інакше кількома колами навколо гори ми не відбудемося.

– Так, шисьоне! – в один голос сказали вони.

***

Наставник чекав на них. Коли троє молодих заклинателів приземлилися, він обвів їх уважним поглядом і зупинився на Нін Їн’їн. Та тримала сувеніри (тобто, підношення) і негайно, як тільки той подивився на неї, підбігла до нього та защебетала.

– Наставнику, тільки погляньте, що ми знайшли. Чудове віяло, правда? А цей чай! Аромат неймовірний. А ці ласощі просто тануть на язиці!

Шень Цінцьов кивав на її щебетання.

– Прогулянка була вдалою? – запитав він.

– Так, – в один голос відповіли всі троє.

– Тоді добре. Лво Бінхе, готуйся до завтрашніх поєдинків. Мін Фаню, зайдеш до мене після вечері. Нін Їн’їн, ходи розкажеш мені, що ви бачили.

– Так, – знову в один голос відповіли вони.

Коли Нін Їн’їн і Шень Цінцьов пішли, Мін Фань і Лво Бінхе зітхнули з полегшенням. План «Відволікти наставника» спрацював. Нін Їн’їн – його улюблениця, тож вона завжди могла заговорити йому зуби.

– Шисьоне…? – з надією сказав Лво Бінхе.

– Після поєдинків, – кивнув Мін Фань. – Інакше…

– Розумію. Після поєдинків, – з сяючим обличчям сказав Лво Бінхе і пішов готуватися.

Мін Фань провів його поглядом. Так, після поєдинків. Однак подумавши про зустріч з наставником, він зітхнув. Що йому скажуть? Насварять за поведінку молодших учнів? Заберуть колекцію трішки пікантних романів?

Попри похмурі думки, Мін Фань прийшов увечері до будинку наставника. Шень Цінцьов його вже чекав. Мін Фань навіть не встиг постукати, як був запрошений усередину. 

– Подбав про справи? Добре, добре. Підійди-но. Ось.

Наставник простягнув його широку і низьку скриньку.

– Що це?

– Це… речі, які вам знадобляться.

– Нам? – збентежився Мін Фань.

– Відкрий її.

– Добре, наставнику.

Мін Фань зробив, як сказали. Всередині скриньки було кілька пляшечок, стопка талісманів і книга.

– Е-е…

– Я не хочу зайвого шуму, травм та інших наслідків.

Мін Фань кілька секунд дивився на наставника. Потім опустив очі на книгу. Прочитав назву. Побачив талісмани тиші. І прочитав етикетки на пляшечках. Мін Фань відчув, як запалало обличчя.

– Інші… наслідки? – невпевнено пробурмотів він, дивлячись на конкретну пляшечку.

– З кров’ю цього звіра ніколи не знаєш, що вийде. Тож, поки ви двоє не готові взяти на себе відповідальність, жодних позашлюбних дітей на моїй вершині, – без найменшого натяку на жарт сказав Шень Цінцьов.

«А на інших можна?» – подумав було Мін Фань, однак, побачивши суворе обличчя наставника, сказав:

– Цей учень.. зрозумів.

~ ~ ~ ~

За помилки й одруки прошу вибачення, потім перегляну та виправлю.

У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Переклади романів і мальописів.

Для непрямої підтримки можете прогулятися по сайту.