Silver Raven

Алкоголь був просто алкоголем. До того ж не надто міцним. Голова зранку не боліла, а вчора він не зробив нічого такого за що було б соромно. Здавалося, Мо Сюанью мав би відчувати полегшення, але ні, з моменту пробудження його не полишав неспокій. Ніби легкий серпанок тривоги навис над ним.

Вони зупинилися у якомусь містечку. Мо Сюанью не знав назви і, якщо чесно, не хотів знати. 

Запам’ятай мене, Він засинає, згадуючи його. Уві сні мариться знайомий сміх, а вранці не хочеться розплющувати очі, зустрічати новий день, бачити рідних, бо найдорожчої людини серед них нема. Та сміх тане, щезають розмиті чорні плями з краплинами червоного, і він розплющує очі, зовсім не радий тому, що прокинувся. Доброго ранку, Небесні Глибини.

Лань вистрибнула зі стіни, як риба з води, Албус Дамблдор на мить завмер. Цей патронус… Він похитав головою. Неможливо. Мертві не могли надсилати звістки живим. Лань підбігла до столу, стукнула копитом – він майже почув цей звук – і поглянула ніби прямо в очі директора школи.

Лво Бінхе не вміє фліртувати, а страждає через це Мін Фань.

Щоразу, коли Енджі, маленьке рудоволосе сонечко, стоїть поряд із Северусом, у грудях Джеймса стискається від напруги. Він силою волі змушує себе залишатися на місці. Навіть, коли молодший брат піднімає дівчинку на руки. Особливо, коли він бере її на руки.

Сіріус ніколи не звертав уваги на чашки. До посуду йому було абсолютно байдуже. До цього дня. Хрещеник раптом ні з того ні з сього вирішив подарувати Северусу Снейпу подарунок.

Северус кивнув на слова жінки, що вона піде причепурити носик, і, провівши її поглядом, відхилився на спинку стільця.

– Нудьгуєте, містере Поттер?

Северус, здалося, на мить осліп. Зникла церква, заповнена гостями, священник, зникли голоси, запахи. У світі, крім нього, залишилися тільки одна людина. Його наречена, що повільно переступила через поріг.

Кав’ярня крихітна-крихітна, якщо не знати, де вона знаходиться, то точно пройдеш мимо. Вона непримітна, заховалася за кількома великими будівлями – і, коли її вперше бачать, то сильно дивуються: поряд з такими гігантськими спорудами щось настільки маленьке?!

 – А коли ти вже заміж підеш? – тітка Емма дуже мила жінка. Дуже мила, коли не лізе у чужі справи.

Джеймс нагадує бурю. Тому Северус не дивується, коли в розпал мудрувань над рецептом зілля, його збивають з ніг – і вони разом падають у сніг.

– Нагадай мені: чому танго? – Сіріус слухняно слідує вказівкам учителя танців, міцніше притискає партнера і ледь ворушить губами.

Чомусь зараз шкільні роки не видаються такими вже… паскудними? 

До чого ж холодні пальці!

– Джеймс такий гарний.

 У його совісті тепер бурштинові очі.

  Улюбленці! Вам же нічого не зроблять!

Біда не в тім, що ти мене не любиш...