Запам’ятай мене

Запам’ятай мене,

Він засинає, згадуючи його. Уві сні мариться знайомий сміх, а вранці не хочеться розплющувати очі, зустрічати новий день, бачити рідних, бо найдорожчої людини серед них нема. Та сміх тане, щезають розмиті чорні плями з краплинами червоного, і він розплющує очі, зовсім не радий тому, що прокинувся. Доброго ранку, Небесні Глибини.

Авторка: Silver Raven

Бета (редактор): нема

Фандом: Майстер демонічного культу | Mo Dao Zu Shi

Персонажі: Лань Ванцзі (Лань Чжань), Вей Усянь (Вей Ін)

Рейтинг: G

Жанри: фентазі, романтика, драма, шьонен-аї, songfic

Попередження: нема

Дисклеймер: всі права на героїв і героїнь книги/новели, дунхуа, манхуа, серіалу/дорами (потрібне підкреслити) належать правовласникам. Я пограюсь і поверну на місце.

Розмір: драбл

Статус: закінчено

Розміщення на інших ресурсах: питайте, я кусаю ніжно.

Примітка: у фанфіку використовується текст пісні групи THE HARDKISS – «Прірва».

Опис: Запам’ятай мене, я вічно житиму…

Увага: Цей текст може містити натяки і/або описання одностатевих стосунків, якщо вони для вас неприйнятні – не читайте його. Ви попереджені й розумієте, що робите, читаючи цей фанфік.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули тут.

У мене є Patreon.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Запам’ятай мене,

Він засинає, згадуючи його. Уві сні мариться знайомий сміх, а вранці не хочеться розплющувати очі, зустрічати новий день, бачити рідних, бо найдорожчої людини серед них нема. Та сміх тане, щезають розмиті чорні плями з краплинами червоного, і він розплющує очі, зовсім не радий тому, що прокинувся. Доброго ранку, Небесні Глибини.

Я вічно житиму

Під скронями твоїми.

Ранок починається з імені, воно ховається то під однією, то під іншою скронею, звучить у шелесті білого вбрання, танцює нотами на струнах гуциня. Лань Чжань на мить завмирає, прислухається. Торкається струн: а якщо сьогодні?! Якщо зараз!..

Та жодного відгуку.

Вей Усянь. Чому?..

Мої пісні

Ти вже зненавидів,

Лань Ванцзі покидає Небесні Глибини так швидко, як тільки може. Тут нема гамору, але якийсь звук вибивається зі заспокійливої тиші. Хтось грає на флейті. Його проймає холодом й одразу кидає в жар. Флейта. Мелодії Вей Усяня були кривавими, жорстокими і чарівними. Серце завмирає тільки від спогадів. Гірко-солодких. Все, що залишилось, – спогади.  

Ми тонемо у вічній війні.

З глибин пам’яті виринув голос. Юний, насмішкуватий:

– …«Посмішка імператора»…

 Жалюгідний! Який же жалюгідний!

– Лань Чжань! – весело повторює голос.

Порушник правил! Як тільки сміє! Жалюгідний… який же жалюгідний…

Там, де сідає туман

Сядь зі мною, поговори.

Печера, так. Темна і сира, з почварою, яка жадала гарячої крові та людської плоті. Там вони допомогли один одному. Поговорили. Мабуть, уперше нормально поговорили.

Що за право ти мав

Так тримати мої думки в неволі?

Він ніколи такого не зробив би, але ж це Вей Усянь. Нахабний і насмішкуватий. Такий… Лань Чжань не втримався. Не зміг себе зупинити. Це був найсолодший поцілунок у його житті.

Не відпускай мене.

Лань Ванцзі торкається пальцями до грудей. Він не пам’ятає того болю. Зовсім, але спогад залишився. Не один спогад. Та їх так мало. Їх все одно мало.

Я вічно житиму

– Лань Чжань!

Він здригається, озирається – та нікого нема. Цей голос, що кликав його, долинув з глибин пам’яті, виринув гострим уламком, розідрав шкіру і плоть. Лань Ванцзі стікає всередині кров’ю.

Вечоріє.

Вей Ін…

У темному небі розквітає сигнал, адепти ордену потребують допомоги.

Під скронями в твоїй голові…

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

За помилки й одруки прошу вибачення, потім перегляну та виправлю.

Бажаєте зробити мені приємно?

У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

(ﾉ◕ヮ◕)ﾉ*:･ﾟ✧ Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Фанфіки й ориджинали.