Silver Raven

Удруге за останній тиждень пролітаючи над лісовим табором, ватажок шайки розбійників задумався про своє важке життя. Спочатку доля звела його банду з двійкою героїчних заклинателів, а сьогодні… сьогодні до них навідалася богиня війни у червоних весільних шатах.

Спроби зробити крижану статую Союн з ЛМС за допомогою генеративних ШІ:

Крижані ШІ для спекотних днів:

Вибираємо інструмент «Фрагмент».

Згенеровані зображення магічних кімнат для фанфіка Несподіванка .

Шень Цінцьов ненавидить дзеркала.

Варіанти зображення, згенеровані за допомогою ШІ. 

 Трохи зимових зображень від ШІ

– Де твоя сестра?

Пішла до ШІ з проханням показати мені ламію в шубі на тлі гір 😀

Джульєтта мила, дивовижна й абсолютно чарівна… дитина. Ну, гаразд, гаразд, дівчина-підліток. Ромео вважав її гарненькою, хотів погладити по голові і нагодувати. Звідки вилізло «нагодувати» він і сам не розумів. Можливо, в ньому іноді прокидалася мама-гуска, що хотіла всіх нагодувати. Ну, не всіх. Лише Джульєтту і… Тібальта. 

Це хитре мруження! Ця усмішка з ледь помітною ноткою «Зараз я щось утну». Хитруваті косі погляди. Тихе хихотіння під ніс. Курамі навіть старатися не потрібно було, він уже знав, до чого це вело. О, так! Це був він – запах проблем !

В усьому винен Джірайя. Серйозно. Це його провина, що Орочімару звик постійно мати за напарника галасливого типа, який постійно нестримно реготав.

Магічна школа не припиняла дивувати. Коли Северусу здавалося, що він знав усе, раптом з’являлося щось нове. Те, чого він раніше ніколи не бачив. Але настав час попрощатися з цим місцем. З магічною школою, в якій він провів сім років. Ну, майже.

Передача китайський звуків українською. І не тільки звуків.

Вень Цін схрестила руки на грудях, похмуро дивлячись на Вей Вусяня. – Про що ти лише думав? – сердито, але неголосно сказала вона. – Навіщо притягнув сюди вбивцю?

Бамбукова хатина здригається від крику Нїн Їн’їн. Мін Фань аж підскакує на місці та квапливо зводиться на ноги. У голосі дівчини дзвенить лють.

Ситуація була бентежною, тому Мо Сюанью вирішив запитати: – З моїм іменем щось не так?

Алкоголь був просто алкоголем. До того ж не надто міцним. Голова зранку не боліла, а вчора він не зробив нічого такого за що було б соромно. Здавалося, Мо Сюанью мав би відчувати полегшення, але ні, з моменту пробудження його не полишав неспокій. Ніби легкий серпанок тривоги навис над ним.

Вони зупинилися у якомусь містечку. Мо Сюанью не знав назви і, якщо чесно, не хотів знати.